Думаючи інакше

Під час навчання в університеті більшу частину літа я провів у Венесуелі. Їжа була смачною, люди чудові, погода і гостинність прекрасна. Однак уже в перші два дні я зрозумів, що мої погляди на розподіл часу дуже відрізнялися від поглядів моїх нових друзів. Якщо ми планували пообідати опівдні, це означало десь між 12:00 та 13:00. Те саме стосувалося зустрічей і подорожей. Часові межі були приблизними: їм бракувало пунктуальності. Я усвідомив, що моє розуміння “бути вчасно” великою мірою обумовлене культурними особливостями.